УСПЕНКА — селище міського типу, розташоване на правому березі річки  Ольхової, притоки річки Лугані, на відстані 25 км на південний  схід від Луганська і 4 км від станції Лутугине(на залізничній лінії Родакове—Лиха). Через селище  проходить автомагістраль "Луганськ — Красний Лучу Населення 18,8 тис. чоловік. Історія виникнення селища відноситься до другої половини XVIII століття. Першими поселенцями його були кріпаки — втікачі з різних місцевостей Росії та України. Одним з перших поселень була слобода Ольхова, яка виникла у 1755 році на березі річки Ольхової.   З 1 764 року   село  стало  називатися  Успенкою. Проте західну частину селища і досі ще називають  Ольхівкою. Майже одночасно з Успенкою на берегах ріки Ольхової виникли й інші посе-розташовані на відстані 2—3 км від Успенки: Водяне, Куцурбівка і Малюки, • часом злилися з Успенкою і утворили єдине селище. У 1802 році в районі Успенки почали діяти перші шахти, які згодом дістали Успенського рудника. За період з 1803 по 1827 рік на шахтах Успенки було - 903,5 тис. пудів вугілля.

Із збільшенням кількості шахт поступово зростала і сама Успенка. Напередодні скасування кріпацтва тут нараховувалось 338 дворів і проживало 2382 чоловіка. В селі почала діяти поштова станція, щороку відбувалися 2 ярмарки.

Скрізь на  Донбасі починається будівництво нових шахт, реконструюються існуючі. Зазнають змін і шахти Успенки. Вони різко збільшують видобуток вугілля._Цьому сприяло будівництво у 1870 році залізниці Харків — Царицин. У ці роки іноземний капітал  проникає і в Успенку. З 1891 року навколо Успенки почали будувати шахти німець Шмідт, французи Клод, де Вуар та інші. В південно-західній частині Успенки у 1896 році бельгійське акціонерне товариство доменних печей і фабрик почало будівництво Ольховського чавуноливарного  заводу. У кінці 90-х років XIX століття в районі Успенки виникає кілька шахт, найбільшими з яких були три шахти іноземного капіталіста Кукса —:

„Марія”, „Аліса” і «Микола».

Багато уваги у ті роки приділялося залученню селянства до будівництві : капіталізму. Важливу роль у цьому відіграв успенський комітет незаможних селян.

Відбудова господарства і упорядкування селища значно прискорилися з року,  коли Успенка стала районним центром.

У 1932—1935 роках відбулося укрупнення сільськогосподарських підприємств. Обидва успенські колгоспи злилися з створеними раніше радгоспами й утворили два великі господарства: радгоспи «Успенський» з центром с. Ясне та ім. XVI ; з'їзду з центром с. Лісне. У 1964 році селища цих радгоспів виділилися у самостійні адміністративні одиниці.

З розвитком промисловості росла й сама Успенка. У 1938 році вона була перетворена на селище міського типу. За переписом 1939 року тут нараховувалось 8330 чоловік.

У п'ятьох бібліотеках нараховувалось 38 тис. книг. Кожна квартира мала іриймач або радіоточку. У 1940 році населення селища передплачувало 3260 рників газет і журналів.

Такою була Успенка напередодні Великої Вітчизняної війни, так жили її люди, Віійна різко змінила життя успенців, зажадала від них напруження усіх сил, іробити свій внесок у справу розгрому ворога.

 17 липня  1942 року в селище вдерлися німецько-фашистські загарбники. Наступили чорні дні для жителів Успенки. Прихід оку

ів супроводжувався  арештами, катуванням, розстрілами.  У  серпні  1942 року за відмову підкорятися окупантам фашисти вивезли на шахту № 1-біс   74 жителі селища розстріляли там і кинули у шурф.

Після запеклого бою з фашистами і в серпні 1942 року біля села Кам'янки.